Релігійна громада: як влаштоване релігійне життя на місцях
Релігійна громада в Україні — це не абстрактне поняття з підручника, а конкретна юридична особа, до якої ви щонеділі ходите на службу. Саме вона володіє храмом, підписує договори з електриками, наймає двірника, платить податки і вирішує, чи козир над входом перефарбовувати цього року. Після ухвалення Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» у січні 2023 року і запуску Державного реєстру релігійних організацій у грудні 2024 року поняття набуло чіткого цифрового контуру. Тепер за кожною громадою стоїть запис у реєстрі, а не лише папір у райдержадміністрації.
Для жителя Чернівецької області, де в одному селі можуть стояти поруч дерев’яна церква, костел і синагога, це питання давно перестало бути теоретичним. Переходи парафій з одного патріархату в інший, повернення храмів, поділ майна — все це щоденна реальність. Далі розберемо, як влаштована релігійна громада за законом, які в неї права, обов’язки і що робити, якщо вона опинилася на межі розколу.
Юридичний статус і структура: хто приймає рішення всередині
Релігійна громада — це місцева релігійна організація, яка об’єднує громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, і є частиною ширшої церковної структури. Згідно зі статтею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», засновниками та членами можуть бути особи, яким виповнилося 18 років. Мінімум — десять осіб, але на практиці діюча громада має від кількох десятків до кількох сотень членів залежно від щільності населення.
Керівні органи — загальні збори членів, правління (або рада) та керівник (настоятель, пастор, імам, рабин — залежно від конфесії). Саме загальні збори приймають статут, обирають правління і вирішують питання про входження чи вихід з релігійного центру. Це не порада, а пряма вимога статті 12 того ж закону: будь-яка зміна підпорядкування відбувається рішенням зборів, а не наказом згори.
Що входить у правовий каркас громади
Кожна релігійна громада як юридична особа має статут, реєстраційні документи, печатку, рахунки в банку і, за наявності, нерухоме майно. Статут повинен містити назву, мету, віросповідну належність, територію діяльності, органи управління і джерела фінансування. Без статуту громада не може бути зареєстрована.
Після набрання чинності Закону 2662-IX у січні 2023 року повноваження з реєстрації перейшли від обласних державних адміністрацій до Міністерства культури та стратегічних комунікацій. Це зробило процес централізованим і прозорим: дані з’являються у відкритому реєстрі, тож перевірити статус громади може будь-хто.
| Ознака | Звичайна ГО | Релігійна громада |
|---|---|---|
| Мета діяльності | Задоволення інтересів членів | Задоволення релігійних потреб, проведення богослужінь |
| Мінімум засновників | 2 особи (для непідприємницьких товариств) | 10 осіб віком від 18 років |
| Реєстрація | Реєстраційна служба або Мін’юст | Міністерство культури та стратегічних комунікацій |
| Майно | Будь-яке дозволене законом | Культові споруди, земельні ділянки під ними, обладнання |
| Оподаткування | Загальна система або спрощена | Неприбутковий статус за кодом 0031, звільнення від податку на прибуток |
Як зареєструвати релігійну громаду: крок за кроком
Створення нової релігійної громади — це не просто «зібралися в клубі і вирішили молитися разом». Це адміністративна процедура з чітким переліком документів. Нижче — шість обов’язкових кроків, які працюють в Україні станом на початок 2026 року.
Крок 1. Підготовка установчих зборів
Збирається ініціативна група щонайменше з десяти осіб, яким виповнилося 18 років, і проводить установчі збори. На зборах затверджують статут, обирають правління та керівника громади, вирішують, до якого релігійного центру (управління, єпархії, дієцезії) входити. Якщо громада не входить до жодного центру, вона все одно може існувати, але її статут має чітко це фіксувати.
Крок 2. Розробка статуту
Статут — це головний документ. У ньому прописують назву (вона має відрізнятися від уже зареєстрованих), мету, віросповідну належність, територію, органи управління, порядок скликання зборів і внесення змін. Юристи радять не копіювати статут з інтернету: у разі зміни законодавства доведеться перереєстровувати все. Після ухвалення Закону 2662-IX в окремих положеннях з’явилися нові вимоги щодо прозорості фінансів і зв’язку з релігійним центром.
Крок 3. Подання документів до Міністерства культури
Пакет документів подається до МКСК. До нього входять: протокол установчих зборів, статут у двох примірниках, список членів із паспортними даними, документи на приміщення (якщо є), заява встановленої форми. За статтею 11 Закону органи влади зобов’язані провести реєстрацію у двомісячний строк.
Крок 4. Внесення до реєстру
З кінця 2024 року дані про громаду вносяться до Державного реєстру релігійних організацій. Це відкритий реєстр, і громадяни можуть перевірити, чи справді зареєстрована та чи інша громада, хто її керівник і до якого центру вона належить. Для багатьох парафіян ця прозорість стала несподіваним бонусом — раніше доводилося вірити на слово.
Крок 5. Отримання статусу неприбутковості
Релігійні громади мають право на статус неприбуткової організації з кодом 0031 за класифікацією ДПС. Це означає звільнення від податку на прибуток і можливість приймати благодійні внески без зайвих обмежень. Але статус не дається автоматично — його треба підтвердити у податковій, подавши копію статуту і свідоцтва про реєстрацію.
Крок 6. Відкриття рахунку і початок роботи
Після реєстрації громада відкриває банківський рахунок, ставить на облік земельну ділянку, укладає договори на комунальні послуги для храму, якщо він є. Якщо культової споруди немає — богослужіння проводяться в орендованому приміщенні, і тоді окремо укладається договір оренди.
| Етап | Строк | Що готувати |
|---|---|---|
| Установчі збори | 1–2 тижні | Список членів, проект статуту |
| Підготовка документів | 2–4 тижні | Статут, протоколи, документи на приміщення |
| Реєстрація у МКСК | До 60 днів | Подання пакету документів |
| Внесення до реєстру | До 10 днів після рішення | Отримання виписки |
| Статус неприбутковості | 10–30 днів | Заява до податкової, копія статуту |
| Відкриття рахунку | 1–5 днів | Договір з банком, картка платника податків |
Майно і фінанси: чиє в Україні церковне приміщення
Майнове питання залишається найгострішим. За даними Державної служби з етнополітики та свободи совісті, станом на 2024 рік в Україні налічується понад 35 тисяч релігійних громад, і далеко не всі мають чітко оформлені документи на храми. Більшість культових споруд — пам’ятки архітектури, що належать до державної або комунальної власності, але передані в безоплатне користування релігійним громадам.
Саме ця «безоплатність» створює юридичні пастки. Громада користується, платить за комуналку, робить ремонт, але власником залишається громада територіальна. У разі зміни підпорядкування або ліквідації майно залишається за територіальною громадою, і питання, хто далі молитиметься в стінах храму, вирішується окремо — часто через суди.
Кошти громади: звідки і куди
Типові джерела фінансування: пожертви парафіян, доходи від свічок, плата за треби (хрестини, вінчання, відспівування), цільові збори на ремонт, рідше — гранти від міжнародних релігійних організацій. Громада зобов’язана вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність відповідно до законодавства про неприбуткові організації.
До основних статей витрат належать:
- комунальні послуги та опалення храму, особливо взимку;
- заробітна плата священнослужителям і технічному персоналу;
- ремонт і реставрація будівлі, нерідко за участі спеціалізованих архітектурних служб;
- соціальні проєкти: допомога переселенцям, дитячі недільні школи, благодійні обіди;
- оплата банківського обслуговування і податкових зобов’язань.
Переходи між юрисдикціями: як громада змінює центр
Після початку повномасштабного вторгнення тема зміни підпорядкування перестала бути внутрішньою справою. За даними Державної служби з етнополітики та свободи совісті, у 2023–2025 роках десятки громад перейшли з однієї канонічної структури в іншу. Найчастіше йдеться про перехід від Російської православної церкви в Україні до Православної церкви України, хоча є випадки і зворотного напрямку, і переходу до УГКЦ чи інших конфесій.
Процедура за законом
Рішення про зміну підпорядкування приймається на загальних зборах членів громади. Для легітимності потрібна присутність не менш як двох третин членів, а рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх. Протокол зборів, підписаний головою і секретарем, разом із новою редакцією статуту подається до МКСК для внесення змін до реєстру.
Що відбувається з майном
Якщо храм належить територіальній громаді, то після переходу питання користування вирішується окремо. Місцева рада може продовжити договір, укласти новий або передати будівлю іншій релігійній організації. У спірних випадках сторони йдуть до суду. За даними судового реєстру, у 2024–2025 роках таких справ побільшало в Чернівецькій, Закарпатській і Одеській областях, де історично переплетені кілька конфесій.
Міжнародний контекст: як влаштовані релігійні громади в ЄС і США
Європейський підхід до релігійних організацій побудований на двох рівнях. З одного боку, діє Європейська конвенція з прав людини, стаття 9 якої гарантує свободу думки, совісті і релігії. З другого — кожна країна має власне законодавство. У Німеччині релігійні громади отримують статус «Körperschaft des öffentlichen Rechts» (корпорація публічного права), що дає право збирати церковний податок. У Франції з 1905 року діє принцип секулярності: держава не фінансує релігійні організації, але визнає їхнє право на існування і власність.
У Сполучених Штатах релігійні громади реєструються як некомерційні організації (501(c)(3)), подають щорічний звіт до податкової і користуються податковими пільгами. При цьому внутрішні справи — питання виключно самої громади. Держава не втручається у вибори настоятеля, призначення духовних осіб чи кадрові рішення. Це закріплено першою поправкою до Конституції США і підтверджено численними рішеннями Верховного суду.
В Україні історично склалася модель, ближча до континентальної Європи, з елементами пострадянської реєстраційної системи. З 2023 року вона поступово рухається у бік більшої прозорості: цифровий реєстр, чіткіші правила звітності, контроль за зв’язками з релігійними центрами за межами України. У цьому сенсі український підхід ближчий до німецької чи польської моделі, де держава веде реєстр і стежить за дотриманням закону, але не втручається у внутрішнє життя громади.
Історична ретроспектива: від десятини до реєстру
Релігійна громада як юридичне поняття в українських землях з’явилася не вчора. У Київській Русі церква була частиною державної системи: князь призначав єпископів, а з десятини утримувалися монастирі і храми. Після прийняття християнства у 988 році і до татаро-монгольської навали релігійне життя мало переважно церковно-державний характер, а громада як окремий суб’єкт права не існувала.
У складі Речі Посполитої у XV–XVIII століттях парафіяльна громада мала широку автономію: обирала священника, утримувала храм, вирішувала господарські питання. Це було закріплено Литовськими статутами і королівськими привілеями. Після включення українських земель до складу Російської імперії у XVIII столітті громади втратили частину самостійності: священники призначалися єпархією, а нерухоме майно часто переходило у відання синоду.
У радянський період релігійні громади існували у дуже стиснених умовах. За законом 1929 року «Про релігійні об’єднання» вони могли діяти лише після реєстрації і тільки для задоволення культових потреб, без права на освітню чи благодійну діяльність. Після відновлення незалежності у 1991 році і ухвали Закону «Про свободу совісті та релігійні організації» у 1993 році громади отримали значно ширші права. Закон 2023 року і запуск реєстру стали логічним продовженням цього шляху.
Практичний покроковий план: що робити, якщо вирішуєте долю громади
Нижче — сценарій, складений на основі реальних кейсів у Чернівецькій області. Він підходить і для нової громади, і для тієї, що змінює підпорядкування, і для тієї, що хоче оформити документи нарешті.
День 1. Аудит і підготовка
Зберіть ініціативну групу з 5–7 активних членів. Перевірте наявність старих документів: статуту, свідоцтва про реєстрацію, договору на приміщення. Якщо частина документів загублена — замовити виписку з реєстру можна через портал МКСК. Це безкоштовно і займає до п’яти робочих днів.
День 2. Юридична консультація
Зверніться до юриста, який спеціалізується на релігійному праві. Один візит коштує орієнтовно 1500–3000 грн, але дозволяє уникнути помилок у статуті. У Чернівцях і області такі консультації нерідко проводять і представники громадських організацій, що працюють у сфері свободи совісті.
День 3–4. Підготовка статуту
Розробіть нову редакцію статуту або скоригуйте наявну. Внесіть дані про новий склад правління, адресу, територію діяльності. Якщо громада змінює центр — пропишіть нове підпорядкування у відповідному розділі.
День 5. Скликання загальних зборів
Повідомте членів громади щонайменше за два тижні до дати зборів. На зборах має бути присутня щонайменше половина членів. У порядку денному — питання про зміну статуту, обрання нового складу правління, зміну підпорядкування (якщо потрібно).
День 6. Оформлення протоколу
Протокол підписують голова і секретар зборів. До протоколу додають список учасників, нову редакцію статуту, стару редакцію і документи, що підтверджують повноваження попереднього керівника.
День 7. Подання документів
Подайте пакет документів до МКСК особисто або через електронний кабінет. Зберігайте другий примірник опису вхідного пакета з датою прийняття. Строк розгляду — до 60 днів, але на практиці процес займає 3–4 тижні.
День 8–9. Паралельні кроки
Не чекайте відповіді, щоб подати документи до податкової на підтвердження статусу неприбутковості, відкрити рахунок у банку і повідомити місцеву раду про зміни. Це дозволить заощадити час.
День 10. Перевірка і поширення інформації
Після отримання оновленої виписки перевірте дані у реєстрі. Якщо є неточності — подайте заяву на виправлення. Проінформуйте парафіян: вивісіть оголошення на храмі, опублікуйте на сайті громади або у соціальних мережах.
Часті запитання (FAQ)
Скільки осіб потрібно, щоб створити релігійну громаду?
За законом мінімум десять осіб, яким виповнилося 18 років і які постійно проживають в Україні. На практиці діюча громада налічує від кількох десятків до кількох сотень членів.
Чи може релігійна громада існувати без храму?
Так. Богослужіння можуть проводитися в орендованих приміщеннях, у приватних будинках, на природі. Відсутність власної культової споруди не впливає на юридичний статус.
Хто приймає рішення про зміну підпорядкування?
Загальні збори членів громади. Рішення вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх за умови кворуму у дві третини членів.
Чи має право релігійна громада займатися благодійністю?
Так. Закон прямо дозволяє соціальну, благодійну і культурно-освітню діяльність, якщо це передбачено статутом. На практиці це допомога переселенцям, дитячі недільні школи, благодійні обіди, підтримка лікарень.
Що буде з майном, якщо громада змінить центр?
Якщо храм належить територіальній громаді, питання подальшого користування вирішує місцева рада або суд. Якщо майно належить релігійній громаді як юридичній особі, воно залишається за нею незалежно від підпорядкування.
Чи можна одночасно бути членом двох релігійних громад?
Закон не забороняє цього прямо. Але внутрішні статути окремих конфесій можуть обмежувати подвійне членство. Це питання внутрішнього канонічного права, а не цивільного.
Як перевірити, чи зареєстрована релігійна громада офіційно?
Через відкритий Державний реєстр релігійних організацій на сайті МКСК. Пошук ведеться за назвою, кодом ЄДРПОУ або адресою.
Чи платить релігійна громада податки?
Громада з підтвердженим статусом неприбутковості (код 0031) звільнена від податку на прибуток. Але вона сплачує податки з доходів працівників, земельний податок, якщо є земля у власності, і комунальні платежі.
Чи може іноземець бути членом релігійної громади в Україні?
Так, якщо він постійно проживає в Україні. Для іноземців, які тимчасово перебувають у країні, питання членства вирішується статутом конкретної громади.
Підсумок і практичний крок
Релігійна громада — це юридична особа з конкретними правами, обов’язками і майном, а не просто група вірян. Прозорість реєстру, чіткі правила реєстрації і звітності роблять її керованою структурою, а не полем для сірих домовленостей. Якщо ви парафіянин і бачите, що документи громади давно не оновлювалися, — це привід поставити питання настоятелю і правлінню. Якщо ви ініціатор нової громади — починайте з десяти осіб і протоколу установчих зборів. Все інше — питання часу і правильно складеного статуту.
Для жителів Чернівців і області корисно тримати під рукою посилання на перевірені матеріали: наприклад, на нашому сайті є стаття про історію, сучасність і цікаві факти Кельменецького району, де релігійне життя громад завжди було особливо строкатим, а також матеріал про вибір житла у Чернівцях — він допоможе зрозуміти, як територіальна прив’язка громади впливає на її повсякденне життя.
Залишити відповідь